•

знаєш шо подумала.. Добро піклується про нас, бо ми трошки безпорадні ))

тому нам йде допомога.. як дитині..

бо ми з чистими очима дивимось в небо, і знаємо, шо нас любить

і не стараємся бути самостійними від нього.. бо так ми ближче і відчуваєм тепло... як діти біля батьків. під опікою...

і знаєш..напевно так і має бути))) так і є звязок)

хх.. і, може якраз, та наша слабкість дає можливість речам скластись як треба,.. 

може в слабкості сила...

в безпорадності допомога...

і не потрібно, як я ті роки, планувати і брати низький старт, шоб зламати в собі ту дитячість і пристосувати до зовнішніх нападів..

а якшо серет в тому і є, шо не потрібно дорослішати і нарощувати шкіру... а навпаки прийняти і зберегти в собі ту тендітну крихкість, і просто довіряти ...і забути про боротьбу на мечах, якшо меча в житті і не тримала в руках, і бажяння не виявляєш.

якшо не забувати берегти цінності, власні(!) знайдені і потім виховані цінності, захищати себе "свою" від себе зовнішньої .. тоді десь то справжнє і магнітитиме куди треба...

така собі істина віри) моя) люблю всіх!