Ранки

)))
Ми з Тобою суцільні, сумісні, і з одного тіста,
Твої зоряні ночі  - мої зоряні ранки.
Ранки від хвої між пальців.

Ми вийдемо на світанку.
Я ітиму позаду, всміхаючись Тобі в потилицю.
Мій Принц, Твоя рука такою ніжною легкою силою
тримає мою повну довіри.
Ми ідемо між дерев, стежиною, на якій не тісно.
Плавно і вільно підіймаємось вгору.
Ранковий туман осідає на нас, пощипує щоки.
Цілую Твою руку.
Вона така ніжна і сильна, і холодна від роси.
Я не звикаю до Твого феномену - сили без сили.
Як можна бути таикм ніжним і без показу сильним?
Це я поглядом запитую в Твоїх просторих Всесвітніх очей.
Ти цілуєш моє лице.
Ми легко всміхаємось одне одному і рушаємо далі
Перші промені нового сонця вже вітаються.
Похрускує килим з гілочок і голочок.
Так холодно ззовні і так тепло зсередини.
Вже бачу долину і ледь стримуюсь мовчати.
Хочеться плакати, відчуття майже до краю наповнення, майже.
Імпульсивно стискаю сильніше Твою руку.
Ти зрозумів. Зупинився.  Я не можу натішитись, вже Тобою..
Я голосно сміюсь.
Ти знаєш, що зараз я буду хаотично покусувати Твої щоки, і готовий до нападу.
Натомість я лише вивільнила хижачий рик, м'яко  поцілувала,  і втиснулась носом в куртку... І потонула в обіймах.
Дякую!  І так все життя і будь-де Ми, як тут, тішимось місцем і один одним. Я Тебе люблю!