Мі

Між всіма годинами доби,
буднями року, осіннім листям, 
що вже втрачає передсмертне свято,
я шукаю погляди, тонкі, беззвучні, 
непомітні, без пристрасті,
в першу зустріч пересічні.
І моя пересічність сьогодні - 
вже те, що січе, розсікає,
випускає на волю тепло і цікавість.
Між нами росте Пересічність.
В неї вже посмішка та,
зі звичайних, легка несвідома.
Цікаво, який в неї голос.
Підозрюю тихий, в пів-сили.
Її голосом ми прощались.
Мій проявник пересічності, 
проза між ритмічної поезії,
сутінки, які завжди вчасно,
затерта дорога додому.
Ми тільки розпочинаємо,
а я вже звикаю 
до нашої Пересічності.
Між нами.