Привіт.
Дивно вітатись не відчуваючи відповіді. Хоча ні, не дивно. Відчуття монополії інформаційного простору. Люблю листи. В них сила і цілісність думки залежить тільки від тебе, повне висловлення і взаємодія тільки при завершенні думки співрозмовника, і воля.
Тут я для себе в першу чергу. Красуюся собою, тут. В реальному вимірі мені не вистачає інструменту розповісти добірними словами яка я, якою я була, якою я виросла; приправити все багатими на вітаміни висловами, і розігріти все планами і прагненнями. Коли я говоритиму про наміри і цілі, я поступово займатиму більше простору, блиск очей конкуруватиме з нічною лампою, а ейфорія набиратиме обертів, і дійшовши до апогею я з проханням відповіді дивитимусь в твої слухняні (ті що слухають) і чекатиму схвалення. Бо ж весь запал і енергія зародились і розрослись від і для іскри твого схвалення. Звичайно я лукавити не буду, це мої шалені мрії, які дають ресурсу на сніданок. Але все ж, для тебе готується вистава. Постановка спонтанна, але сценарій зготований завчасно, очікував свого часу на полиці з надписом "Якраз для початку". Посміхаюсь, і думаю, чи не будеш тоді відчувати себе ошуканим, глядачем, не учасником, як думав. А можливо для того якраз така магія і твориться. Можливо, для того щоб стати учасником, потрібно оцінити і прожити в залі, але бути присутнім і відчути обмін енергетикою і захованим "на потім", чи "для особливого випадку". А якщо ти неочікувано опинився біля сцени, зненацька став свідком естетичного оголення, про яке не думав і не просив. Чи тоді це не насилля?
Не буду роздягатись. Та й не зможу, зрештою. Для оголення тільки близькість і довіра. Зараз просто посмішка і вірші.
Дивно вітатись не відчуваючи відповіді. Хоча ні, не дивно. Відчуття монополії інформаційного простору. Люблю листи. В них сила і цілісність думки залежить тільки від тебе, повне висловлення і взаємодія тільки при завершенні думки співрозмовника, і воля.
Тут я для себе в першу чергу. Красуюся собою, тут. В реальному вимірі мені не вистачає інструменту розповісти добірними словами яка я, якою я була, якою я виросла; приправити все багатими на вітаміни висловами, і розігріти все планами і прагненнями. Коли я говоритиму про наміри і цілі, я поступово займатиму більше простору, блиск очей конкуруватиме з нічною лампою, а ейфорія набиратиме обертів, і дійшовши до апогею я з проханням відповіді дивитимусь в твої слухняні (ті що слухають) і чекатиму схвалення. Бо ж весь запал і енергія зародились і розрослись від і для іскри твого схвалення. Звичайно я лукавити не буду, це мої шалені мрії, які дають ресурсу на сніданок. Але все ж, для тебе готується вистава. Постановка спонтанна, але сценарій зготований завчасно, очікував свого часу на полиці з надписом "Якраз для початку". Посміхаюсь, і думаю, чи не будеш тоді відчувати себе ошуканим, глядачем, не учасником, як думав. А можливо для того якраз така магія і твориться. Можливо, для того щоб стати учасником, потрібно оцінити і прожити в залі, але бути присутнім і відчути обмін енергетикою і захованим "на потім", чи "для особливого випадку". А якщо ти неочікувано опинився біля сцени, зненацька став свідком естетичного оголення, про яке не думав і не просив. Чи тоді це не насилля?
Не буду роздягатись. Та й не зможу, зрештою. Для оголення тільки близькість і довіра. Зараз просто посмішка і вірші.
Немає коментарів:
Дописати коментар